На Землю щорічно падають мільйони тонн космічного пилу, що утворюється при згоранні відносно невеликих метеоритів, які входять в атмосферу нашої планети. Ці небесні тіла більш значного розміру, згоряючи, залишають за собою палаючий слід, який всі з нас періодично спостерігають в нічному небі і називаємо «падаючими зірками». Щодо великих небесних об’єктів, що дрейфують в нашій сонячній системі, як правило, ретельно відстежуються астрономами за допомогою новітніх обсерваторій, у тому числі безпосередньо і в самому космосі (Хаббл). Всі вони мають порядкові номери, їх орбіта прораховується математично, проте далі, все що ми можемо зробити сьогодні, тільки спостерігати.

Американський кінематограф останніх років регулярно годує нас різнобюджетними фільмами на тему можливого падіння астероїда або комети на нашу планету. Я б не побоялась сказати, що всі ці фільми показують лише нашу нездатність сьогодні протистояти подібній загрозі. Незважаючи на відсутність попереднього подібного досвіду, влада провідних держав все ж намагаються розробляти плани щодо можливого відхилення орбіти, або знищенню, що загрожують Землі небесних мандрівників.

В історії Землі неодноразово траплялися падіння великих метеоритів і, можливо навіть комет. Можливо я говорю тому, що природа небесного тіла, яке впало в 1908 році в районі Тунгуски та відомого як «Тунгуський метеорит», до цих пір не з’ясована. Просто найбільш близька версія припускає комету, бо вона має газову будова хвоста з серцевиною з льоду, як правило, а жодних ознак будь-якої речовини до цих пір в районі Тунгуски не знайдено. Наочними прикладами падіння величезних тіл можуть служити численні кратери, що збереглися на земній поверхні. Одним з великих і добре збережених вважається Арізонський кратер, діаметр якого досягає 1200 метрів, а глибина 180 метрів. Вчені кажуть, що тіло, яке залишило подібну воронку мало діаметр близько 50-60 метрів, важив кілька сотень тисяч тонн і летіло зі швидкістю близько 50 000 кілометрів. За деякими версіями, саме падіння крупного астероїда або метеорита в кілька кілометрів в діаметрі, призвело до загибелі динозаврів і виникнення льодовикового періоду.

Чим загрожує падіння великого небесного тіла на Землю?

При падінні на Землю великого небесного об’єкта розглядаються два варіанти подій, падіння в океан і падіння на один з материків. Падіння в океан викличе небачені досі хвилі, які будуть досягати кілька кілометрів у висоту і, за деякими версіями обійдуть земну кулю. Як мовиться, все вмиємося. при падінні на один з материків, частки попелу від вибуху і материкові породи заслонять світло, а вибухова хвиля, неважливо від місця падіння обійде кілька разів планету, знищивши все на своєму шляху в радіусі кількох тисяч кілометрів. Одночасно, від удару, почнеться небачена тектонічна активність з виверженням вулканів, множинними землетрусами і цунамі по всьому побережжю. Вулканічний попіл разом з частками земної породи від вибуху піднімуться в атмосферу, де залишаться на строк від 3 до 20 років, що призведе до «ядерної зими». Це передбачає дуже обмежене проникнення сонячного світла на Землю. Ми поринемо в темряву, що то на зразок пізніх сутінок, з подальшим вимиранням здебільшого флори і фауни. необоротній голод, хвороби і опускання середніх температур до мінімуму …

При подібному розвитку подій, виживання людства буде під питанням, хоча певний відсоток обов’язково виживе і покладе початок новій цивілізації. На наше щастя, падіння подібних масштабів трапляються приблизно раз в 1.3 мільйона років, хоча питання «коли?» Залишається відкритим.